Село Смородине розташоване в мальовничій місцевості по долині річки Люджа ( ліва притока річки Боромля ) в оточенні лісів, на відстані 2 км. Від м. Тростянця. Засноване село було   наприкінці XVII століття.

         Школи в селі довгий час не було, хоча село було засноване дуже давно, переселенцями з Правобережної України.

         Діти заможних селян ходили до школи в сусіднє село Тростянець, але це були одиниці, основна маса була незаможна.

         В 1905 році в Смородиному було 300 дворів. На 1500 жителів писемних було менше 100 чоловік.

         В 1905 році вперше відкривається школа в селі. Під школу було використано новозбудовану хату місцевого селянина Шимко Василя Никифоровича. В початковій школі навчалося 45 учнів, працював один вчитель – Тарасенко Олександра Іванівна, яка залишилась в пам’яті учнів як справедлива і вимоглива людина. Вчителька користувалась великим авторитетом серед селян. Вона також була завідуючою школи.

         У 1907 році в с. Смородино Охтирським земством було збудовано школу. Цікава деталь, яка вказує на зрілість і свідомість селян, коли вирішувалась справа -  будувати школу чи церкву, то більшість селян проголосувала за будівництво школи. "Церкви є в Тростянці, Люджі та в Кам’янці. Кому необхідно помолитися Богу, сходить і до цих церков " – виступали з такими промовами селяни Шимко Євграф Миколайович, Шимко Василь Никифорович та Таран Макар Артемович.

         Збудовано школу в центрі села. Спочатку було 5 класних кімнат і 2 вчительські квартири. Одна з класних кімнат за розмірами значно більша, ніж інші. Цю кімнату було відведено під 1-й клас, а перед початком занять кожного дня, в цій кімнаті, збирали всіх учнів на молитву. В одній класній кімнаті часто навчалися учні кількох класів. В перший клас приходило дуже багато дітей, а кінчало дуже мало. Так, наприклад, по спогадах місцевого жителя Шимко Івана Васильовича в 1912 р. в перший клас поступило 84 учні, а з них п’ятий клас закінчило всього 8 учнів, всі хлопці й дівчата – не кінчали 1-й клас.

         Спочатку було 3 класи ( початкова школа ), а потім в 1912 році перетворено на двокласне земське училище з п’ятирічним строком навчання.

          1-й клас – 1, 2, 3-й – однокласне училище.

          2-й клас – 4, 5-й – двокласне училище.

         Вчителі застосовували фізичне покарання для учнів.

         Дуже мало селян одержувало освіту за двокласне земське училище. Навчання здебільшого закінчувалося для дітей більшості селян після першого або другого року навчання. " Навчився читати, писати, рахувати і досить " – говорила більшість батьків своїм дітям.

         В перший клас приймали учнів 8 – 9 років. Дівчатка залишали школу після 1 – 2 класу, 5 класів закінчували лише окремі хлопчики.

         В школі працювало 4 – 5 вчителів.

                            Перші вчителі Смородинської школи:

1.Тарасенко Олександра Іванівна – завідуюча школи (весь революційний і дореволюційний період до 21 року ) , з м.. Охтирка.

2. Попова Анастасія Федорівна, з м. Суми.

3. Ніконова Ганна Леонтівна, з м.Тростянець.

4. Гневишева Антоніна Іванівна з с. Катанське.

5. Герасименко Ульяна Федорівна, з м.Суми.

6. Лозівська Тетяна Дмитрівна, з с. Боромля.

7. Корбова Віра Андріївна, донька купця з м.Тростянець.

         Прогресивних поглядів придержувалась молода вчителька Лозова Тетяна Дмитрівна, яка походила з сім’ї незаможних…

         Дуже любили діти Тетяну Дмитрівну та Антоніну Іванівну за їх материнську любов і ласку.

         Після лютневої революції 1917 року, коли було скинуто царя, Тетяна Дмитрівна зі сльозами і великою радістю виступила перед учнями з промовою, в якій розповіла, в яких умовах і з якими труднощами їй довелось отримувати освіту за допомогою родичів, як до неї зневажливо відносилися в гімназії дочки багатіїв і яке тепер настане щасливе життя для них, її учнів.

         Зразком старих реакційних поглядів була вчителька Ніконова Ганна Леонтівна, яка відзначалася великою грубістю і жорстокістю по відношенню до учнів, дуже часто застосовувала до них фізичне виховання. До цього часу багато колишніх її учнів згадують її лінійку з двох металічних нікельованих пластинок між якими була гумова прокладка, від появи якої в учнів хололи ноги і темніло в очах. Діти її ненавиділи і в той же час боялися. Окремі вчителі займались додатково і ремеслом. Наприклад, Гневешева Антоніна Іванівна сама лагодила для себе взуття, причому виготовлене нею взуття відзначалося високою якістю і красою.

         Життя вчителів в дореволюційний час мало чим відрізнялося від життя звичайних селян. Вчителі всі були малоставні, одинокі, життя їх було безрадісним і одноманітним.

         Рух учнів та охоплення навчанням учнів в дореволюційний період:

I – III кл. ( 1905 – 1907 рр. )                               I – V ( 1912 – 1916 рр. )

1905 р. – 45 учнів I кл.                                       1912 р. – 84 учні I кл.

1906 р. – 26 учнів II кл.                                      1913 р. – 59 учнів II кл.

1907 р. – 19 учнів III кл.                                              1914 р. – 26 учнів III кл.

                                                                           1915 р. – 8 учнів IV кл.

                                                                           1916 р. – 6 учнів V кл.

         З встановленням Радянської влади в селі працює початкова школа, де наряду з дореволюційними вчителями з’являються нові – Захарова Ганна Іванівна, Горбунова Юлія Яківна, Шейко Марія Яківна. В 1927 році в школі виник перший піонерський загін.

         В 1930 році початкову школу реорганізовано в семирічну. Кількість учнів зростає з 150 ( в 1930 р.) до 280 учнів ( в 1941 р. ). В 1932 році піонерській організації було присвоєно ім’я А.П.Гайдара. Першим піонерським вожатим в школі працював Цілуйко Іван Павлович ( мешканець с.Станова ). З 1937 року піонерську організацію очолила Шереверя Олександра Іванівна. В школі проводилася робота по боротьбі з неграмотністю серед дорослого населення.

         Значно збагатилася в довоєнний час навчально – матеріальна база школи. Школа мала значну бібліотеку, придбано значну кількість наочних посібників, навчальних приладів. Всі учні повністю забезпечувалися підручниками і навчальними приладдями.

         Збільшується і вчительський колектив. Проблеми були з проживанням – деякі вчителі жили в школі, деяким під житло було передане церковне приміщення. В період з 1930 по 1937 р. колектив виглядав так:

1. Захарченко Володимир Григорович – директор школи.

2. Рєзніченко Володимир Ягорович – заступник директора.

3. Захарченко Клавдія Ємельянівна – вчитель української мови.

4.Рєзніченко Марія Миколаївна – вчитель російської мови.

5. Яресько Варвара Дмитрівна – вчитель хімії та біології.

6. Парфіненко Микола Пилипович – вчитель історії.

7. Попова Євгенія Григорівна – вчитель математики.

8. Байчук Олександра Яківна – вчитель української мови.

9. Оранський Володимир Якович – класовод.

10. Піскун Єлізавета Михайлівна – класовод.

11. Лантух Євгенія В’ячеславівна – класовод.

12. Тараненко Олександра В’ячеславівна – класовод.

13. Шереверя Олександра Іванівна – піонервожата.

14. Закатова ( Попова ) Галина Андріївна – класовод.