Село Смородине
розташоване в мальовничій місцевості по долині річки Люджа ( ліва притока річки
Боромля ) в оточенні лісів, на відстані 2 км. Від м. Тростянця. Засноване село
було наприкінці XVII століття.
Школи в селі довгий час не було, хоча
село було засноване дуже давно, переселенцями з Правобережної України.
Діти заможних селян ходили до школи в сусіднє село
Тростянець, але це були одиниці, основна маса була незаможна.
В 1905 році в Смородиному було 300 дворів. На 1500 жителів
писемних було менше 100 чоловік.
В 1905 році вперше відкривається школа в селі. Під школу
було використано новозбудовану хату місцевого селянина Шимко Василя
Никифоровича. В початковій школі навчалося 45 учнів, працював один вчитель –
Тарасенко Олександра Іванівна, яка залишилась в пам’яті учнів як справедлива і
вимоглива людина. Вчителька користувалась великим авторитетом серед селян. Вона
також була завідуючою школи.
У 1907 році в с. Смородино Охтирським земством було
збудовано школу. Цікава деталь, яка вказує на зрілість і свідомість селян, коли
вирішувалась справа - будувати школу чи
церкву, то більшість селян проголосувала за будівництво школи. "Церкви є в
Тростянці, Люджі та в Кам’янці. Кому необхідно помолитися Богу, сходить і до
цих церков " – виступали з такими промовами селяни Шимко Євграф Миколайович,
Шимко Василь Никифорович та Таран Макар Артемович.
Збудовано школу в центрі села. Спочатку було 5 класних
кімнат і 2 вчительські квартири. Одна з класних кімнат за розмірами значно
більша, ніж інші. Цю кімнату було відведено під 1-й клас, а перед початком
занять кожного дня, в цій кімнаті, збирали всіх учнів на молитву. В одній
класній кімнаті часто навчалися учні кількох класів. В перший клас приходило
дуже багато дітей, а кінчало дуже мало. Так, наприклад, по спогадах місцевого
жителя Шимко Івана Васильовича в 1912 р. в перший клас поступило 84 учні, а з
них п’ятий клас закінчило всього 8 учнів, всі хлопці й дівчата – не кінчали 1-й
клас.
Спочатку було 3 класи ( початкова школа ), а потім в 1912
році перетворено на двокласне земське училище з п’ятирічним строком навчання.
1-й клас – 1, 2, 3-й
– однокласне училище.
2-й клас – 4, 5-й –
двокласне училище.
Вчителі застосовували фізичне покарання для учнів.
Дуже мало селян одержувало освіту за двокласне земське училище.
Навчання здебільшого закінчувалося для дітей більшості селян після першого або
другого року навчання. " Навчився читати, писати, рахувати і досить " –
говорила більшість батьків своїм дітям.
В перший клас приймали учнів 8 – 9 років. Дівчатка залишали
школу після 1 – 2 класу, 5 класів закінчували лише окремі хлопчики.
В школі працювало 4 – 5 вчителів.
Перші вчителі Смородинської школи:
1.Тарасенко Олександра Іванівна
– завідуюча школи (весь революційний і дореволюційний період до 21 року ) , з
м.. Охтирка.
2. Попова Анастасія
Федорівна, з м. Суми.
3. Ніконова Ганна
Леонтівна, з м.Тростянець.
4. Гневишева Антоніна
Іванівна з с. Катанське.
5. Герасименко Ульяна
Федорівна, з м.Суми.
6. Лозівська Тетяна
Дмитрівна, з с. Боромля.
7. Корбова Віра
Андріївна, донька купця з м.Тростянець.
Прогресивних поглядів придержувалась молода вчителька Лозова
Тетяна Дмитрівна, яка походила з сім’ї незаможних…
Дуже любили діти Тетяну Дмитрівну та Антоніну Іванівну за їх
материнську любов і ласку.
Після лютневої революції 1917 року, коли було скинуто царя,
Тетяна Дмитрівна зі сльозами і великою радістю виступила перед учнями з
промовою, в якій розповіла, в яких умовах і з якими труднощами їй довелось
отримувати освіту за допомогою родичів, як до неї зневажливо відносилися в
гімназії дочки багатіїв і яке тепер настане щасливе життя для них, її учнів.
Зразком старих реакційних поглядів була вчителька Ніконова
Ганна Леонтівна, яка відзначалася великою грубістю і жорстокістю по відношенню
до учнів, дуже часто застосовувала до них фізичне виховання. До цього часу
багато колишніх її учнів згадують її лінійку з двох металічних нікельованих
пластинок між якими була гумова прокладка, від появи якої в учнів хололи ноги і
темніло в очах. Діти її ненавиділи і в той же час боялися. Окремі вчителі
займались додатково і ремеслом. Наприклад, Гневешева Антоніна Іванівна сама
лагодила для себе взуття, причому виготовлене нею взуття відзначалося високою
якістю і красою.
Життя вчителів в дореволюційний час мало чим відрізнялося
від життя звичайних селян. Вчителі всі були малоставні, одинокі, життя їх було
безрадісним і одноманітним.
Рух учнів та охоплення навчанням учнів в дореволюційний
період:
I –
III кл. ( 1905 – 1907 рр. ) I – V ( 1912 – 1916 рр. )
1905 р. – 45 учнів I кл. 1912
р. – 84 учні I кл.
1906 р. – 26 учнів II кл. 1913
р. – 59 учнів II кл.
1907 р. – 19 учнів III кл. 1914
р. – 26 учнів III кл.
1915
р. – 8 учнів IV кл.
1916
р. – 6 учнів V кл.
З встановленням Радянської влади в селі працює початкова школа,
де наряду з дореволюційними вчителями з’являються нові – Захарова Ганна
Іванівна, Горбунова Юлія Яківна, Шейко Марія Яківна. В 1927 році в школі виник
перший піонерський загін.
В 1930 році початкову школу реорганізовано в семирічну.
Кількість учнів зростає з 150 ( в 1930 р.) до 280 учнів ( в 1941 р. ). В 1932
році піонерській організації було присвоєно ім’я А.П.Гайдара. Першим
піонерським вожатим в школі працював Цілуйко Іван Павлович ( мешканець
с.Станова ). З 1937 року піонерську організацію очолила Шереверя Олександра
Іванівна. В школі проводилася робота по боротьбі з неграмотністю серед
дорослого населення.
Значно збагатилася в довоєнний час навчально – матеріальна
база школи. Школа мала значну бібліотеку, придбано значну кількість наочних
посібників, навчальних приладів. Всі учні повністю забезпечувалися підручниками
і навчальними приладдями.
Збільшується і вчительський колектив. Проблеми були з
проживанням – деякі вчителі жили в школі, деяким під житло було передане
церковне приміщення. В період з 1930 по 1937 р. колектив виглядав так:
1. Захарченко Володимир
Григорович – директор школи.
2. Рєзніченко Володимир
Ягорович – заступник директора.
3. Захарченко Клавдія
Ємельянівна – вчитель української мови.
4.Рєзніченко Марія
Миколаївна – вчитель російської мови.
5. Яресько Варвара
Дмитрівна – вчитель хімії та біології.
6. Парфіненко Микола
Пилипович – вчитель історії.
7. Попова Євгенія
Григорівна – вчитель математики.
8. Байчук Олександра
Яківна – вчитель української мови.
9. Оранський Володимир
Якович – класовод.
10. Піскун Єлізавета
Михайлівна – класовод.
11. Лантух Євгенія
В’ячеславівна – класовод.
12. Тараненко Олександра
В’ячеславівна – класовод.
13. Шереверя Олександра
Іванівна – піонервожата.
14. Закатова ( Попова )
Галина Андріївна – класовод.
|