Чомусь так часто трапляється, що визнання приходить до людини тоді, коли вона залишає цей світ. Так сталося із Володимиром Шелестюком, корінним тростянчанином, який писав вірші і мріяв про видання своєї поетичної збірки. Уже й надрукував на друкарській машинці поезії та упорядкував за тематикою і передав нашому славетному поету-пісняру Леоніду Татаренку, який пообіцяв видати у Києві. Та доля розпорядилась по іншому - перші вірші були надруковані у книзі «Нескучанські джерела» лише після його смерті. А поет-пісняр, який обіцяв надрукувати вірші В.Шелестюка , так і не виконав обіцянки, та й передані йому твори не повернув. Тож довелося багато попрацювати Олегу Шелесту, щоб віднайти й зібрати всі вірші свого товариша та видати збірку «Запах землі.»
7 грудня 2016 року у районній бібліотеці відбулась зустріч учасників поетичного клубу «Ліра», на якій ушанували пам'ять Володимира Шелестюка. Учасники заходу – поети Тростянеччини, які залюблені в мистецтво слова, палко люблять свою землю, і ці їх щирі почуття виливаються поетичними рядочками в ніжних, задушевних віршах. На зустріч були запрошені учні 5-6 класів Смородинського НВК разом із учителем Куделею Н.О. Працівники бібліотеки розпочали захід із розповіді біографічних фактів поета. До декламування поетичних творів про шкільні роки, про Тростянеччину долучились учні: Пояркова Анастасія, Кравченко Юлія, Сєнчєнко Анастасія, Косова Діана, Міщенко Ірина.
Володимир Шелестюк був членом спілки письменників України, працював редактором газети «Ленінським шляхом», хоча спочатку закінчив Тростянецьке фзу й працював токарем на цукровому заводі. Присутній на зустрічі Олег Шелест, поет і краєзнавець, розповів про перше знайомство із В. Шелестюком, про те , як вони стали друзями, як співпрацювали. Олег Григорович розповів, що В. Шелестюк пережив воєнні роки й тому багато віршів присвятив темі війни. Саме він написав відому поезію про визволителя Тростянця танкіста Гришина, який першим увірвався на своєму танку до міста й розпочав бій з німцями. За розповіддю О.Шелеста, цей вірш був написаний за одну ніч на прохання самого ж О. Шелеста. Особливе місце у поетичній творчості В. Шелестюка займають вірші про кохання. Олег Григорович прочитав вірш «19 мая», який Володимир присвятив коханій Лідії Горбуновій, жінці, яку він палко кохав і мріяв бути разом з нею, та їх життєві дороги розійшлись. У 2012 році вперше видано збірку віршів В. Шелестюка «Запах землі» за сприяння братів Олега та Володимира Шелестів. Завдяки цим людям були віднайдені усі напрацювання поета . Довелось попрацювати і в архівах, де зберігались видання тих газет, у яких друкував свої вірші В. Шелестюк, і перечитати усі нотатки, що зберігались у дружини Наталії. Завдяки невтомній праці братів Шелестів ми маємо змогу ознайомитись із творчою спадщиною нашого земляка.
Учасники поетичного клубу «Ліра » згадували Володимира Шелестюка добрим словом. Олег Павлович Торяник розповів, що Володимир був веселою людиною, знав багато анекдотів, грав у футбол, умів грати й на гітарі . Він зачитав власну поезію присвячену В.Шелестюку
Марія Григорівна Добродєєва додала, що Тростянеччина має багато патріотів, які люблять свою землю. Таким був і В.Шелестюк. Поету сьогодні 74, але творчість його не оцінили за життя. Він був серед народу, вшановував людей Тростянеччини, служив душею й серцем своєму краю. Крім того він знав історію Тростянеччини: і про Радомлю, і про Смородине, міг годинами розповідати цікавий матеріал про свою малу батьківщину. Володимир завжди спілкувався, був оптимістом, ніколи не відмовляв у допомозі, мав добре серце й чуйну душу.
. Учасники заходу переглянули фільм «Слово поета відроджується» , у якому розповідається про видання збірки «Запах землі.» Переглянувши цей документальний фільм,учні детальніше дізнатися про життя В. Шелестюка.
Краєзнавець О.Шелест розповів і про останні дні життя свого товариша. Життя поета обірвалось у 59 років, 9 травня, у день, коли він мав виступати перед тростянчанами з нагоди річниці Дня Перемоги.
Зустріч завершилась хвилиною мовчання в пам'ять про В. Шелестюка, який міг би це багато створити неперевершених поезій й прославити свій край.
|